Коротко про препарат

Буторфан 10 мл — ветеринарний ін'єкційний препарат на основі буторфанолу для собак, котів і коней. Використовується ветеринарними лікарями для контролю больового синдрому, премедикації перед анестезією та в схемах седації.

• Аналог Бутомідор (Butomidor).
• Аналог Реланія.
• Діюча речовина: буторфанол 10 мг/мл.
• Для собак, котів та коней.
• Флакон 10 мл.

Буторфан — аналог Бутомідор та Реланія

Буторфан містить діючу речовину буторфанол 10 мг/мл та може розглядатися як аналог препаратів Бутомідор і Реланія. Підбір препарату та схеми застосування повинен здійснювати ветеринарний лікар.

Склад

1 мл препарату містить діючу речовину: буторфанол (у формі тартрату) — 10 мг.
Допоміжні речовини: бензетонію хлорид, натрію хлорид, вода високоочищена.

Фармакологічні властивості

ATCvet класифікаційний код: QN02AF — опіоїдні аналгетики. Похідні морфінану (QN02AF01 — буторфанол).

Буторфанол — аналгетик групи синтетичних опіоїдів з агоністично-антагоністичним ефектом, похідне фенантрену. Механізм дії буторфанолу полягає у стимуляції κ-підтипів опіатних рецепторів та у змішаному стимулюванні й інгібуванні μ-підтипів опіатних рецепторів. Наслідком цього є блокування міжнейронної передачі больових імпульсів у різних відділах ЦНС, зокрема в корі головного мозку.

При застосуванні буторфанолу спостерігається виражений знеболювальний ефект. За аналгетичною дією він майже не поступається іншим опіатам, може стимулювати блювотний центр і чинити седативний ефект. Під час застосування можливе підвищення системного артеріального тиску та тиску в системі легеневої артерії. Також препарат має протикашльову дію та може спричиняти пригнічення дихання. Порівняно з іншими опіоїдами, менше стимулює моторику травного тракту.

Однак при застосуванні буторфанолу часто розвивається залежність — зокрема частіше, ніж при застосуванні налбуфіну, хоча й рідше, ніж при застосуванні морфіну. Буторфанол застосовують при больовому синдромі різного генезу, у тому числі для премедикації перед операціями та під час оперативних втручань, у післяопераційному періоді, при ниркових кольках та значних травмах.

Окрім знеболення, препарат чинить заспокійливу дію з проявом від слабкого до помірного седативного ефекту (залежно від виду тварини). Особливо це помітно при використанні препарату як частини комбінованої анестезії та/або нейролептоаналгезії. Відбувається уповільнення дихання (як при фізіологічному процесі засинання тварини), одночасно зменшується частота серцевих скорочень. Тривалість та інтенсивність знеболення залежать від дози та індивідуальної чутливості (при підвищенні дози або повторному введенні максимальне посилення ефекту може бути відсутнім).

Буторфанол швидко й добре всмоктується з місця ін’єкції. Дія препарату настає через 5–15 хвилин (залежно від шляху введення), а тривалість дії залежить від дози (знеболення може тривати до 4 годин). Максимальна концентрація буторфанолу в крові досягається протягом 0,5–1 години після внутрішньом’язового введення; максимальна аналгетична дія спостерігається через 1–2 години після введення.

Буторфанол добре (до 80%) зв’язується з білками плазми крові. Проникає через гематоенцефалічний і плацентарний бар’єри та виділяється з молоком. Метаболізується в печінці з утворенням неактивних метаболітів і виводиться з організму переважно із сечею, частково — з жовчю; незначна частина виводиться з фекаліями. Період напіввиведення буторфанолу становить 4,7–6,6 години.

При застосуванні буторфанолу зазвичай спостерігається відносно менше побічних ефектів, ніж при застосуванні інших опіатів.

Застосування

Буторфанол не належить до списку психотропних засобів. Препарат призначають собакам, котам і коням як аналгетик для усунення больового синдрому до та після операцій, а також як болезаспокійливий засіб для премедикації (перед анестезією).

• Собакам і котам: як аналгетик при сильному болю (наприклад, до та після операції, при посттравматичному болю); для седації в комбінації з агоністами α2-адренорецепторів (медетомідин) та/або з кетаміном; як премедикаційний засіб у складі анестезіологічної схеми.
• Коням: як аналгетик для короткочасного знеболення при помірному та сильному болю (зокрема при коліках); для седації та премедикації в комбінації з агоністами α2-адренорецепторів (детомідин, ксилазин, роміфідин) під час терапевтичних і діагностичних процедур (наприклад, незначні операції у стоячих тварин та седація непокірних тварин).

Дозування

Препарат вводять: собакам — внутрішньовенно, внутрішньом’язово або підшкірно; котам — внутрішньовенно або підшкірно; коням — лише внутрішньовенно.

Собаки

Для знеболення (монотерапія): 0,1–0,4 мг буторфанолу на 1 кг маси тіла (0,1–0,4 мл препарату на 10 кг маси тіла), повільно внутрішньовенно (у межах низького або середнього дозування), або внутрішньом’язово чи підшкірно. Для контролю післяопераційного болю ін’єкцію роблять за 15 хвилин до завершення анестезії, щоб зберегти знеболення під час виходу з наркозу.

Для седації (з медетомідином): 0,1 мг буторфанолу на 1 кг маси тіла (0,1 мл препарату на 10 кг маси тіла) внутрішньовенно або внутрішньом’язово; 0,01 мг медетомідину на 1 кг маси тіла — внутрішньовенно або внутрішньом’язово.

Для премедикації (з медетомідином та кетаміном): 0,1 мг буторфанолу на 1 кг маси тіла (0,1 мл препарату на 10 кг маси тіла) — внутрішньом’язово; 0,025 мг медетомідину на 1 кг маси тіла — внутрішньом’язово. Через 15 хвилин: 5 мг кетаміну на 1 кг маси тіла — внутрішньом’язово. У разі подовження дії кетаміну не застосовувати антагоніст атіпамезол.

Коти

Для знеболення (монотерапія): за 15 хвилин до пробудження — один із двох варіантів: 0,4 мг буторфанолу на 1 кг маси тіла (0,2 мл препарату на 5 кг маси тіла) — підшкірно; або 0,1 мг буторфанолу на 1 кг маси тіла (0,05 мл препарату на 5 кг маси тіла) — внутрішньовенно.

Для седації (з медетомідином): 0,4 мг буторфанолу на 1 кг маси тіла (0,2 мл препарату на 5 кг маси тіла) — підшкірно, та 0,05 мг медетомідину на 1 кг маси тіла — підшкірно. Для обробки ран рекомендується додаткова місцева анестезія. Антагоніст медетомідину (коли дія кетаміну закінчилася) — атіпамезол у дозі 0,125 мг на 1 кг маси тіла.

Коні

Для знеболення (монотерапія): 0,1 мг буторфанолу на 1 кг маси тіла (1 мл препарату на 100 кг маси тіла) — внутрішньовенно. Необхідність і час повторного введення мають ґрунтуватися на клінічному стані тварини.

Для седації та премедикації:

• з детомідином — 0,012 мг детомідину на 1 кг маси тіла внутрішньовенно; через кілька хвилин 0,025 мг буторфанолу на 1 кг маси тіла (0,25 мл препарату на 100 кг маси тіла) внутрішньовенно.
• з роміфідином — 0,05 мг роміфідину на 1 кг маси тіла; через 5 хвилин 0,02 мг буторфанолу на 1 кг маси тіла (0,2 мл препарату на 100 кг маси тіла) внутрішньовенно.
• з ксилазином — 0,5 мг ксилазину на 1 кг маси тіла внутрішньовенно; через 3–5 хвилин 0,05–0,1 мг буторфанолу на 1 кг маси тіла (0,5–1,0 мл препарату на 100 кг маси тіла) внутрішньовенно.

Протипоказання

Не застосовувати тваринам із підвищеною чутливістю до діючої речовини препарату; у стані дихальної депресії; при хворобах серця; травмах черепа; органічних ураженнях головного мозку; функціональних порушеннях печінки та нирок; судомах; закрепі.
Не застосовувати самкам під час вагітності та лактації.

У комбінації з α2-агоністами у коней не використовувати при попередньо відомій серцевій аритмії. Комбіноване застосування зменшує моторику травного каналу, тому не використовувати при коліках, пов’язаних із завалом кишечника.

Застереження / побічна дія

В окремих випадках (здебільшого при передозуванні) може виникати тимчасове брадіпное, зниження артеріального тиску разом із брадикардією. Можливі больові відчуття в ділянці ін’єкції при внутрішньом’язовому та підшкірному введенні. У котів іноді спостерігаються мідріаз, дезорієнтація та пригнічення. У коней буторфанол спричиняє уповільнення перистальтики кишечника (дванадцятипалої кишки, сліпої кишки та початкових відділів великої ободової кишки).

Слід уникати стресових факторів для тварини перед введенням препарату. Дотримуватися правил асептики та забезпечити безпечну фіксацію тварини. Не змішувати препарати в одному шприці. Не виконувати комбіновані ін’єкції в одне й те саме місце.

Застосування препарату в постнатальному періоді може спричинити дихальну депресію у новонароджених. Перед застосуванням рекомендовано провести клінічне обстеження тварини для оцінки можливих ризиків, пов’язаних із функціональними порушеннями серцево-судинної системи, печінки, нервової системи та легень.

Застосування комбінації буторфанол/детомідину гідрохлорид або буторфанол/медетомідину гідрохлорид слід уникати у тварин із серцевою аритмією або брадикардією, а також у коней, схильних до колік, через кардіоваскулярні ефекти α2-агоністів. У цій комбінації у котів можлива блювота, зумовлена наявністю медетомідину.

При використанні додаткового анестетика в окремих випадках може бути потрібна «голодна витримка» тварини. Атропін за потреби може бути застосований як типовий парасимпатолітик. Для точного розрахунку дози для дрібних тварин необхідно знати їхню точну масу тіла.

Використання під час вагітності та лактації

Препарат заборонено застосовувати самкам під час вагітності та лактації, оскільки буторфанол проникає через плацентарний бар’єр і виділяється з молоком.

Період виведення (каренції)

Препарат рекомендований для непродуктивних тварин та коней, м’ясо і молоко яких не використовують для споживання людиною.

Форма випуску

Препарат випускають у прозорих скляних флаконах по 5 або 10 мл, закупорених гумовою пробкою та обкатаних алюмінієвим ковпачком.

Умови зберігання

Зберігати у сухому, темному, недоступному для дітей місці за температури від +4 °C до +25 °C. Флакон зберігати в картонній упаковці для захисту від світла.

Термін придатності

3 роки. Після відкриття флакона препарат слід використати протягом 28 діб за умови стерильного відбору та зберігання в побутовому холодильнику.

Лише для ветеринарної медицини.

Часті запитання

Для яких тварин застосовують Буторфан?

Препарат застосовують для собак, котів та коней за призначенням ветеринарного лікаря.

Через скільки починає діяти Буторфан?

Залежно від способу введення ефект може розвиватися протягом 5–15 хвилин після ін'єкції.

Чи є Буторфан аналогом Бутомідор?

Так, препарати містять одну й ту саму діючу речовину — буторфанол.

Чи можна застосовувати Буторфан котам?

Так, препарат використовується у ветеринарній практиці для котів за призначенням ветеринарного лікаря.